Мне подарили

23:41 24.06.2017
Андрій Марченко опубликовал запись в сообщество « ЗаБеГаЛоВкА »

Гібридний патріотизм

Уже другий тиждень українське суспільство схвильоване новинами про те, що ось-ось буде презентоване рішення, яке переламає хід війни.

© Василь Артюшенко, DT.UA

Уже другий тиждень українське суспільство схвильоване новинами про те, що ось-ось буде презентоване рішення, яке переламає хід війни.

Йдеться про анонсування президентом законопроекту"Про реінтеграцію окупованих територій Донбасу",а також про законопроект"Про відновлення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями Донецької і Луганської областей",концепцію якого представив секретар РНБО. Градус зацікавленості підживлюється певним ореолом таємничості навколо цих проектів. Політики навперебій діляться в соціальних мережах фотографіями із засідань робочих груп, на яких, втім, не розгледіти жодних документів, — тексти обох законопроектів так і не були оприлюднені. Проте аналізувати текст, яким би він не був, сенсу нема. Варто аналізувати наміри. На жаль, є всі ознаки того, що буде збережений status quo, а наміру знищити гібрид, який любовно ростили, поливали та прополювали з самого початку війни, — немає.

"Гібридна війна" виявилася надто зручною для всіх, крім українських людей. Росії вона дала простір для маневру та сумнозвісне "їхтамнєт". Міжнародна спільнота отримала індульгенцію за невиконання своїх зобов'язань захищати територіальну цілісність України — бо ж якщо "їхтамнєт", то начебто й робити там нічого.

Зручною гібридна війна виявилася і для української влади — як стабільне джерело доходу та виправдання у відповідь на невдоволення людей — "не розкачуйте човна, а то путін нападе". Щоб скористатися гібридною війною, слід було створити безліч гібридних понять, конструкцій та статусів — кінцева мета яких, знову ж таки, або отримання прибутку, або маніпулювання протестними настроями людей, яким "жити по-новому" стало складніше, ніж по-старому.

Гібрид започаткувала антитерористична операція, в яку перетворилася оборона України за останні три роки. Причому сумнівна гібридність АТО полягає в тому, що АТО дає підстави застосовувати збройні сили, але не дає підстав армії воювати. Для боротьби з терористами армія може перекривати дороги, ставити блокпости, контролювати переміщення людей тощо, але жодна антитерористична операція не передбачає ведення бойових дії. Режим антитерористичної операції — специфічний режим в умовах мирного часу. Тож до кожного, хто захищав нас від початку АТО, колись можуть прийти й запитати: "Хлопче, а що ти робив зі зброєю в руках на Донеччині та Луганщині у МИРНИЙ час?"

Далі гібрид зростав завдяки мінським домовленостям, які невідомо чому замінили собою міжнародні договори і стали "безальтернативними".

Надалі гібрид розвивався в багатьох напрямах — від узаконеної СБУ торгівлі з окупованими територіями до синдрому георгіївської стрічки. Ми так тішилися забороні георгіївської стрічки, але не сподобилися притягнути до відповідальності тих, хто з георгіївськими стрічками у 2014 р. закликав Кремль ввести війська на територію України.

По суті, ще одним гібридом є розмови про запровадження візового режиму з Росією. Бо з ворогом не встановлюються візових режимів. Якщо в нас є ворог —закривається кордон, тому що це лінія фронту, а в гості через лінію фронту не ходять. Торгівля з ворогом припиняється, бо фінансувати агресора — це те саме що безпосередньо купувати зброю для ворожої армії. Бізнес країни-агресора на території України націоналізується, тому що ворог не має жодних прав заробляти у країні, яку він має намір знищити.

У нас гібридний ворог, бо, з одного боку, ми з Росією воюємо, а з іншого — торгуємо.

У нас гібридні способи ведення війни, бо, з одного боку, наших солдатів обстрілюють із важкого озброєння, а з нашого боку — представники ОБСЄ ватними тампонами перевіряють жерла наших танків, що стоять на відстані 40 км від передової, чи немає на броні слідів пороху.

У нас гібридні поняття: удаване АТО замість війни, "атошники" — замість ветеранів, "лінія розмежування" — замість лінії фронту.

Зрештою, "гібридизація" війни, крім того, що дала можливість заробляти на війні, розмила відповідальність за неї. Хто відповідає за оборону держави? Верховний головнокомандувач? Начебто мав би, але юридично — війни немає. Є "антитерористична операція". Очільник Генштабу? Теж ні, бо "антитерористичною операцією" керує антитерористичний центр СБУ. Тому й складається враження, що відповідальним за оборону країни є речник штабу АТО, бо інших відповідальних осіб, котрі були би здатні пояснити людям мету й стратегію ведення війни з Росією та ефективного захисту від агресора, ми не знаємо.

Вже давно стало очевидно, що "АТО за лічені дні" не завершиться. Росія не дасть Україні спокій, бо успішна Україна знищить Росію самим фактом свого існування. Війна може тривати роками, коли не десятиліттями, і ми маємо навчитися з цим жити.

Потрібно чесно визнати, з ким ми воюємо і звідки може прийти чергова загроза. Бо зараз ми воюємо з міфічними шахтарями та терористами, а лінія загрози становить 400 км так званої лінії розмежування. Якщо ж ми обороняємось від Росії, про що всі пафосно заявляють, то в нас виявиться 6000 км загрози.

Щоб ефективно вести війну — потрібно очолити процес. Причому неважливо, йдеться про оборону чи наступ. Але має бути людина, котра віддаватиме накази й відповідатиме за це.

Щоб перемогти у війні або ефективно тримати оборону — війну потрібно спочатку визнати. Бо не можна перемогти в тому, чого немає.

Стан війни не потребує визнання — він або є, або його немає. Коли по людях стріляють із важкого озброєння — це війна. Стан війни не потребує доведення — це просто констатація реальності.

Оголошення ж стану війни перетворює війну на конвенційну, або визнану. Мода на конвенційну війну вже минула, — це раніше агресор благородно проголошував "іду на ви", а тепер у тренді використовувати зелених чоловічків без офіційних кольорів агресора. Проте конвенція, або визнання війни, не має жодного впливу на фактичний стан війни. Від того, що війна не є визнаною, вона нікуди не зникає, але невизнання факту війни дає змогу не приймати необхідних рішень. Визнання війни, відповідно до норм міжнародного права, може бути одностороннім. Україна могла б заявити про війну, розпочату Росією, і не мало б значення, що з цього приводу думає Росія. Тим більше що Державна Дума РФ офіційно дозволила використовувати армію Росії на території України. Проте Україна цього не зробила, чим істотно полегшила життя як Росії, так і міжнародній спільноті: ніхто війну не визнав, тож можна вдавати, що її немає. Трохи незручно, що люди гинуть, але для цього можна вигадати "конфлікт на Сході України" й намагатися його "деескалувати", а про Крим — уже годі й згадувати.

Запровадження воєнного стану жодним чином не впливає на факт війни чи на її визнання. Воєнний стан — це спеціальний правовий режим для спрощення прийняття рішень. Простий приклад: в умовах мирного часу армія не може просто так поставити танк у когось на подвір'ї. Армія має запропонувати компенсацію, укласти договір і тільки тоді поставити танк на городі. В умовах воєнного стану армія не повинна питати дозволу у власника землі, вона просто ставить танк там, де це потрібно й коли це потрібно для виконання завдань збройних сил, а обленерго не може відключити вузол зв'язку ЗСУ від електроенергії за несплату.

Але найважливіша причина запровадження воєнного стану — це встановлення відповідальності конкретної людини за командування. Для цього в державі існують Головнокомандувач та Верховний головнокомандувач. Функція Верховного головнокомандувача — одна з основних функцій глави держави. Президента обирають для того, щоб він представляв державу, в тому числі персонально відповідаючи за її захист.

Попри гучні гасла, відповідати за процес оборони в Україні наміру не має ніхто. І тому, замість запровадження системи управління з персоніфікованою відповідальністю та зрозумілим процесом прийняття рішень, нам пропонують черговий гібрид.

Запропонована "реінтеграція" від президента, у принципі, заперечує факт війни. "Реінтеграція" означає, що була "дезінтеграція". Тобто не Росія прийшла, захопила територію України і вбила 10 тис. людей, а якісь процеси всередині країни призвели до того, що частина Донеччини та Луганщини "дезінтегрувалися". Фактично, це визнання внутрішнього конфлікту на Сході України, тобто громадянської війни.

Своєю чергою, секретар РНБО планує відновлення суверенітету в Донецькій та Луганській областях, жодним чином не згадуючи про причини втрати цього суверенітету. Чи, може, секретар РНБО вважає, що Україна сама якось недолуго втратила суверенітет над частиною власної території і тепер хоче його відновити?

Крім того, проект РНБО пропонує створити Оперативний штаб для Донецької та Луганської областей, який відповідатиме за оборону цих областей. То воює все ж Україна — чи Донецька та Луганська області? Якщо воюють Донецька і Луганська області, чому там мають воювати кияни, черкащани, львів'яни чи одесити? Якщо це воює Донецька та Луганська області — ми визнаємо їхню суб'єктність, тобто особливий статус і право на самовизначення?

Якщо ж це воює держава, то мають бути виписані чіткі повноваження і відповідальність Верховного головнокомандувача. І тоді Оперативний штаб має функціонувати для потреб оборони всієї держави.

Попри гучні публічні декларації авторів обох законопроектів про те, що Росія — агресор і окупант, вони соромляться назвати її агресором і окупантом юридично. Території окуповані, проте незрозуміло, ким, і незрозуміло, коли.

А ще — і секретар РНБО, і президент, хочуть "повертати" й "відновлювати суверенітет" виключно на окупованих територіях Донеччини та Луганщини. Так, для Росії ці території мають різні статуси, тому що Крим потрібен Росії як військова база, а Донбас — як фактор дестабілізації України. Але для України і Крим, і окремі райони Донецької та Луганської областей — однаково окуповані території. Тож постає цілком слушне запитання: якщо президент хоче "реінтегрувати Донбас", а РНБО хоче "відновити суверенітет над тимчасово окупованими територіями Донецької і Луганської областей", — то Крим "реінтегрувати" чи "відновлювати суверенітет" у Криму Україна не планує? Чи робитиме те якимсь іншим чином, ніж на Донеччині й Луганщині? Але ж застосування різних підходів до Криму та Донбасу і розмежування цих актів агресії є прихованим визнанням анексії і зменшує шанси їх деокупації.

Не варто очікувати від президента, що він вирішить очолити оборону і взяти на себе відповідальність після того, як уже четвертий рік успішно її уникає. У президента був і є визначений Конституцією та законами України механізм командування обороною: запровадження воєнного стану і взяття на себе відповідальності. А заснування Оперативного штабу для Донецької та Луганської областей розмиває відповідальність за оборону держави. Більше того, ця структура визначатиме, які товари можна перевозити з окупованих територій. Тож намір торгувати з окупованими територіями не зникає, і складається враження, що це і буде основною функцією Оперативного штабу Донецької та Луганської областей: регулювати торгівлю з окупантом.

Однак весь тягар наслідків безвідповідальності державних інститутів лягає на солдатів, які з квітня 2014 р. воюють, не маючи на це легітимних підстав. І якщо хтось захоче притягнути воїнів до відповідальності за воєнні дії в центрі держави у мирний час, чим вони захищатимуться, — Мінськими домовленостями? А захистити їх можна, лише визнавши дату фактичного початку війни, аби ті, хто воював, були захищені юридичними підставами для оборони. На жаль, захист солдатів, у принципі, не є предметом дискусії.

Якби автори обох законопроектів мали щирі наміри дати відсіч російській агресії, то вони б мали запропонувати рішення, яке усуває гібрид і повертає нас до реальності та в правове поле. Приклад такого рішення вже було запропоновано і детально описано тут, а проект відповідного закону перебуває в парламенті вже понад два роки.

Початком виходу з гібриду має стати визнання окупації. Має бути встановлена дата початку окупації для Криму, Донеччини та Луганщини, Росія має бути названа окупантом, а всі окуповані території повинні мати однаковий статус.

Крім того, Україна має визнати наслідки російської окупації: на окупованих територіях не діють органи державної влади, Україна не може гарантувати дотримання прав людини на окупованих територіях, натомість за окуповані території та населення під окупацією, відповідно до міжнародного права війни, відповідає Росія як окупант.

Також має бути рішення, яке б запровадило спрощений режим прийняття рішень для потреб оборони та відповідальність за процес ведення війни. Не так важливо, як цей стан називатиметься, — головне, щоб армія отримала простір для маневру, а Верховний головнокомандувач узяв на себе відповідальність за командування.

Далі, якщо ми справді хочемо відновлення суверенітету, то мусимо провести деокупацію. Тобто має бути встановлений алгоритм визволення окупованих територій, і початися— із встановлення ЗСУ контролю над цими територіями та державним кордоном України. Це рішення має також закласти принципи як порозуміння, так і відповідальності за колабораціонізм.

Але ніякої деокупації не буде, якщо не буде війська. Нам багато розповідають про найсильнішу армію Європи, про успішні реформи та контрактну армію. Ми тішимося прийняттям закону про вступ до НАТО, але, як казав командувач НАТО генерал Брідлав, "армія починається з гідності солдата". Солдат повинен мати чим воювати, знати, як воювати, і знати, за що він воює. НАТО — це передовсім стандарти. Стандарти оснащення та озброєння, стандарти ведення війни та стандарти захисту солдатів. НАТО — це також прозорий бюджет, цивільний контроль над сектором безпеки та оборони. НАТО для України почнеться із першого звіту Верховного головнокомандувача за десятки мільярдів гривень, виділених на посилення обороноздатності України, у парламенті.

На повагу і довіру можуть розраховувати ті правителі, які пропонують чесні рішення для своїх людей. А ті, котрі вирощують гібриди, можуть розраховувати лише на гібридну повагу й на гібридну довіру.

Метки: війна, Росія, АТО
22:08 15.05.2017
Андрій Марченко опубликовал запись в сообщество « ЗаБеГаЛоВкА »

Потроху доходить...

/ / До Росіян починає доходити! ПРОСТО НЕЙМОВІРНЕ ВІДЕО ПРЯМОГО ЕФІРУ "РОССИЯ1"

До Росіян починає доходити! ПРОСТО НЕЙМОВІРНЕ ВІДЕО ПРЯМОГО ЕФІРУ "РОССИЯ1"

До Росіян починає доходити! ПРОСТО НЕЙМОВІРНЕ ВІДЕО ПРЯМОГО ЕФІРУ "РОССИЯ1"







Метки: Україна, війна, Росія
10:48 04.01.2016
Андрій Марченко опубликовал запись в сообщество « ЗаБеГаЛоВкА »

Для тих, хто забув!

Никогда не забуду подлость страны россиян
Получил упрек от родственника, что я "слишком критичен к нашему советскому прошлому". Привожу слегка отредаченный ответ: чтобы больше не возвращаться к вопросу о моем отношении к советскому режиму (и к сегодняшнему российскому, как его логическому продолжению), расставлю все точки над "i".
Я никогда не забуду — как началась 2-я Мировая и КТО ее начал.
И своим детям/внукам я буду тщательно рассказывать, что в сентябре 39-го 2 тоталитарных кровавых режима, предварительно сговорившись (пакт Молотова-Риббентропа), напали на Польшу, чем начали 2-ю Мировую.
А 2-мя неделями позже, чтобы отметить этот "праздник", провели совместный парад в Бресте.
А потом "миролюбивый СССР" 2 года на пару с Гитлером кромсал Европу, захватывая и порабощая все новые страны (которые потом сбежали из "соц. лагеря" при первой же возможности).
И как в рамках этого "плодотворного сотрудничества" Союз научил Германию строить концентрационные лагеря... Правда, Гитлер так и не смог достичь "успехов" своего учителя, который в этих лагерях сгноил в разы больше народа.
А потом эти 2 людоедских режима схлестнулись между собой, и началась битва паука с гадюкой.
И в этой схватке, благодаря "одаренности" наших полководцев и "гуманным" заградотрядам, Союз потерял в разы больше людей, чем воюющая со всем миром Германия.
А затем я расскажу про раздел Германии на Западную и Восточную — кто какой покровительствовал и в какой лучше жилось людям.
А затем — про раздел Кореи на Южную и Северную, с такими же последствиями.
И про нападение на Венгрию в 56-м, на Чехословакию в 68-м, на Афган в 79-м... Вспомню про Приднестровье, Абхазию, Южную Осетию, Крым...
А на Крыме я остановлюсь подробнее — расскажу про подлый, предательский удар в спину, про Будапештский меморандум, про "зеленых человечков", которых там сначала "не было", а потом, оказывается, были, про их медали "За освобождение Крыма" с датами от 20-го февраля (когда Янукович еще и не думал сбегать), про "мы были готовы применить ядерное оружие" против нашей страны, которая это свое оружие ранее отдала "им" в обмен на гарантии своей безопасности...
И очень, очень подробно буду рассказывать про крупнейший искусственный Голодомор в истории человечества, организованный "самым прогрессивным в мире режимом" на территории Украины и Кубани (большинство жителей которой были украинцами, и которая в свое время была частью Украины — см. карты 18-го года и перепись 26-го).
Расскажу про расстрельный "Закон о 3-х колосках", про то как у людей отбирали всю найденную провизию (даже уже приготовленную!), о кордонах НКВД, блокирующих людей в вымирающих селах, об эшелонах украинского зерна на экспорт, покажу фотографии и кадры хроники — чтобы никогда, НИКОГДА мои дети и внуки об этом не забыли, всегда помнили, КТО это с нами сделал, и не допустили повторения!
А еще — расскажу о коллективизации, раскулачивании, насильственной депортации целых народов, репрессиях 37-го, "расстрелянном возрождении", красном терроре, особых тройках НКВД, массовых ссылках, детских(!) концлагерях, дам почитать "Архипелаг ГУЛАГ"... Вообще — дам почитать, как относились к тому режиму выдающиеся советские деятели науки и культуры, которые творили не благодаря, а вопреки той системе, и которыми так гордятся те, кто ассоциирует себя с "совком".
А когда речь зайдет о "величии" советской медицины, науки и образования — просто дам сравнительную статистику по детской смертности, средней продолжительности жизни, уровню наркомании и алкоголизма, количеству патентов и Нобелевских лауреатов, рейтинги ВУЗов мира...
Да много еще о чем расскажу — и о закрытых границах, и о пустых полках, и о талонах на еду... Чтобы мои потомки очень хорошо знали — от ЧЕГО мы так бежим и к чему НИКОГДА, ни при каких условиях нельзя возвращаться. И чтобы своим детям/внукам тоже это передали!
Вот скажи — КАКИМИ достижениями режима можно оправдать весь этот ад?! Когда я слышу что-то вроде "в Союзе было и много хорошего", для меня это равносильно нахваливанию кулинарных свойств говна лишь потому, что оно теплое. По той же логике можно сказать, что в Третьем Рейхе было и много хорошего (порядок, рост производства, ...) — мол, "там не все так однозначно".
И когда ты в следующий раз заговоришь о "нашем прошлом" — знай, что я ни на секунду не забываю обо всем том, что тут написал!
Георгий КОСТЯКОВ
Метки: Росія, відносини, режим
00:03 26.02.2015
Андрій Марченко опубликовал запись в сообщество « ЗаБеГаЛоВкА »

"Поддержи " оккупанта!

Російські ресторани, магазини, торгові марки, які досі заробляють на українцях

img

фото:uainfo.org

Попри ситуацію, що склалася нині в Україні, коли російські війська продовжують атакувати Схід України, російські товари та заклади і далі добре почуваються на вітчизняному ринку

Українців потроху привчили звертати увагу на штрих-коди товарів у продовольчих супермаркетах, деякі магазини і самі охоче маркують продукти від окупанта особливими позначками. Однак з російськими закладами складніше. Часто українці не знають, кому належить те чи інше кафе або мережа одягу, а американські назви брендів можуть взагалі збити з пантелику.

Тому журналісти Еспресо.TV вирішили опублікувати підбірку російських закладів, що й досі функціонують на території України.

Одяг та зв'язок від окупанта

Carlo Pazolini

Комусь може здатися, що ця мережа магазинів взуття та сумок – італійська. За звучною назвою криється російська компанія, заснована підприємцем Іллею Резником у 1990 році. Перший роздрібний магазин марки був відкритий на Ленінському проспекті в Москві, у 1995. Сьогодні магазини Carlo Pazolini працюють в Росії, Україні, Азербайджані, Молдові, Казахстані, ну і в Чехії та в Італії. Carlo Pazolini діють по всій Україні, у Києві таких магазинів – 10.

TJ Collection

Ще одна компанія, що вирішила замаскуватися під європейську. TJ Collection повністю російська мережа. Росіяни зареєстрували її у Великій Британії, утім, англійською вона від того не стала. Компанія випускає взуття під марками TJ Collection, Carnaby і Chester. Вона продає одяг, сумки та взуття. Магазин цієї мережі є, наприклад, у Києві.

IN CITY

Російський бренд одягу для мас-маркету. Бренд був заснований у Росії 2005 році. Магазини є в різних містах України, зокрема, в Києві (4 магазини), Харкові, Одесі, Дніпропетровську. Нещодавно IN CITY співпрацювали з російським дизайнером Ігорем Чапуриним, який зробив для марки відомі футболки зі Смешариками.

Love Republic

Російська мережа жіночого одягу, створена для молодих дівчат, досить зухвала і яскрава. В Україні Love Republic 14 магазинів. Вони працюють у крупних містах України: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя та Кривий Ріг.

Gloria Jeans

Російська компанія, що виробляє доступний джинсовий одяг під марками Gloria Jeans і Gee Jay, була заснована в 1988 році. В Україні марки з'явилися в 2003, спочатку в Одесі. Наразі одяг для Gloria Jeans шиють навіть у нас — є одна фабрика в Донецькій і вісім підприємств в Луганській областях.

O'stin

Магазини O'stin популярні серед офісних працівників. Російська марка одягу належить до російської мережі Спортмастер. Запустили O'stin в 2003 році. Магазинів в Україні багато, так, лише в Києві їх 16.

Спортмастер

Російська компанія, що займається оптовою та роздрібною торгівлею спорттоварами. Має магазини в Росії, Україні, Білорусі та Казахстані. Лідер в Росії і СНД серед спортивних мереж. В Україні мережа функціонує в 14 містах, серед яких не лише міста мільйонники, а й Полтава, Суми, Рівне, Вінниця. У Києві «Спортмастер» представлений 8 магазинами.

Sela

Російська, а не ізраїльська, компанія, що випускає одяг для мас-маркету. Одна з найпомітніших подій Sela за останній час — запуск лінії косметичних засобів, в тому числі для дітей, а також взуттєвої лінії. Магазини діють у різних містах України, зокрема, у Києві їх 9.

Oodji

Цей російський магазин по Україні має кілька різних назв, OGGI – це він же. Доступний яскравий молодіжний одяг сумнівної якості, зате за копійки. Крім Росії, України, Білорусі, Молдови і Казахстану, магазини є в Польщі, Чехії, Словаччині. У столиці цих магазинів 21. Oodji дуже поширений, є у багатьох містах України.

Egle

Російський бренд, що продає взуття. На російському ринку з’явився у 2003 році. В Україні їхніх магазинів близько 10. Є в Києві, Дніпропетровську, Харкові та Одесі. Спочатку компанія намагалась приховувати своє російське походження, прибріхуючи, що є французькою.

Savage

Цей російський бренд, що спеціалізується на виробництві чоловічого і жіночого одягу, а також аксесуарів. Заснований в 2000 році і поширюється за франчайзинговою програмою. Відноситься до категорії мас-маркет. Візитною карткою марки є пуховики.

Kira Plastinina

У розвиток цієї марки в Росії, маркетингову кампанію і створення представництва в Китаї, де на сторонніх фабриках здійснюється виробництво одягу, було вкладено $ 35 млн.

Магазини цієї торгової марки є не тільки в Росії, але і в Казахстані, Білорусі, Україні, США, на Філіппінах, в Китаї, в Італії та Великобританії. Стиль свого бренду Кіра визначила як «art-glamour-sportive-casual».

Мобільний оператор MTC

«Мобільні ТелеСистеми» (МТС) — російська телекомунікаційна компанія, що надає послуги в Росії і країнах СНД під торговою маркою «МТС». Компанія надає послуги стільникового зв'язку (у стандартах GSM, UMTS (3G) і LTE), послуги дротового телефонного зв'язку, широкосмугового доступу в інтернет та б. ін. Загалом компанія обслуговує більше 107 млн абонентів.

Японська кухня по-російськи

Якитория

Мережа ресторанів японської кухні «Якитория» належить асоціації ресторанів «Веста-центр інтернешнл», заснована 1996 р. Олегом Шейхаметовим. У Києві перший заклад мережі відкрився на бульварі Лесі Українки в 2003 р. Ресторани російської «Якитории» діють по всій Україні, зокрема, у Києві їх 6, у Харкові – 4, є також у Дніпропетровську, Одесі та в інших містах України.

IL Patio, Планета Суши

Мережі «Іль Патіо» і «Планета Суши» належать найбільшому в Росії оператору мережі ресторанів, «Росинтер». Також, за системою франчайзингу, Росинтер володіє і ресторанами TGI Friday's. Ресторани діють у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі та інших містах України.

Евразия

Цю мережу японської кухні заснував Олексій Фурсов 2001 року. Ця російська мережа має багато закладів по всій Україні. Лише у Києві ресторанів «Евразии» наразі 17. У меню є як японська, так і китайська кухня. У закладі є Wi-Fi.

Желтое море

У Києві перший заклад відкрився 2009 року, саму ж мережу заснував у Москві ресторатор Олександр Орлов у 2000 році. Наразі ресторанів вже понад сорок в Україні та Росії. «Желтое море» у Києві має три ресторани.
Всі вони в ходять до єдиного ресторанного холдингу Lite Life. Торік Орлов спільно з Сергієм Свєтлаковим відкрили в Києві ресторан Eshak.

Кофе Хауз

Ця мережа є найкрупнішою російською мережею кав’ярень. Вони відомі ще й своєю українофобією. Так, у 2013 році офіціант «Кофе Хауза» осміяв відвідувача за те, що той розмовляв українською. Пізніше виявилось, що згідно з правилами компанії, офіціанти мають звертатись до клієнтів виключно російською. Утім, зараз у «Кофе Хаузі» розмовляють мовою, зручною для клієнтів. Відвідувачі кажуть: тут дорого і не завжди якісно. Ці російські кав’ярні відкриті у Києві (близько 30 закладів) та у Донецьку.

Шоколадница

Ця російська мережа кафе має свої філії, окрім Росії та України, у Вірменії, Азербайджані, Казахстані. «Шоколадниця» відкрилася 1964 року в Москві. І лише 8 років тому мережа прийшла до України. У 2006 році відкрилася перша «Шоколадниця» в Києві. На сьогоднішній день в Україні працює вже 18 кав'ярень, з них 12 — у столиці.

Бар-Буфет «Николай»

У Києві перший заклад відкрився у 2010 році. Наразі таких закладів вже 3 в столиці. Також «Николай» працює у Москві та Таллінні. «Николай» відомий саме випічкою пирогів. Названий російський заклад на честь Миколи Перегудова – видатного віолончеліста, народного артиста СРСР.

Росіяни нагодують і в своєму супермаркеті «Перекресток»

Російська мережа супермаркетів заснована у 1995-му. В Україні діє з 2003 року, є також власником голландської мережі SPAR. Наразі магазинів по Україні 12. Зараз «Перекресток» планує покинути український ринок.

Російською є мережа «Читай-город»

Російська мережа книгарень, заснована в 2009 р. належить державній структурі. В Україні цих магазинів російської мережі понад 30, зокрема, у Києві, Одесі, Чернівцях, Донецьку, Дніпропетровську, Броварах, Сумах, Хмельницькому тощо.

Українські гроші в російських банках

В Україні таких банків 10. Однак за розміром активів Проминвестбанк посідає 7 місце, Сбербанк – 8, Альфа-Банк – 11, ВТБ Банк – 13. За класифікацією НБУ до групи найкрупніших банків входять 15 банків, і чверть з них – з російським капіталом

Далі наводимо перелік банків та їхніх власників:

«Альфа-Банк» — ABH Ukraine Limited (Кіпр)
«Банк Русский Стандарт» — Група компаній «Русский Стандарт» (Росія)
«БМ Банк» — Влада Росії (через групу ВТБ)
«ВТБ Банк» — Влада Росії
«Петрокоммерц-Украина» — ФД КапиталЪ (Лукойл)
«Проминвестбанк» — Влада Росії через Зовнішній банк
«Сбербанк России» — Влада Росії
«VS Bank» (Фольксбанк) – Влада Росії (через Sberbank Europe AG)
«Банк Траст» — Национальный банк «Траст» (Росія)
«ЭНЕРГОБАНК» — Roylance Services Ltd. (Кіпр)

Деякі російські виробники, розуміючи, що можуть програти на ринку просто через напис «Вироблено в Росії», вирішили маскуватись

Vitek

Російська компанія, що займається побутовою технікою, пише на своїй продукції «Виробник: Австрія». Привід цьому дає місце реєстрації бренду Vitek, власником якого є Андрій Дерев'янченко — президент компанії "Голдер Електронікс".

Vigor

Разом з Дерев'янченком починав і Євген Назаров, засновник менш відомої марки побутової техніки Vigor. Вона зареєстрована в Угорщині. Комерційний директор Vigor Олександр Назаров не приховує, що вся побутова техніка Vigor, як і будь-якої іншої російської компанії, купується в країнах Південно-Східної Азії, збирається на одних і тих же заводах і часто не просто схожа зовні, а повністю однакова.

Scarlett

Торгівельна марка Scarlett (належить компанії Arima Holding Corp., спільному дітищу китайців і росіян), виробник найпопулярніших в Росії чайників, зареєстрована в Англії в 1996 році і названа на честь Скарлетт О'Хара Гамільтон Кеннеді Батлер.

Rolsen

Ця російська марка була придумана в 1995 році випускником МФТІ Сергієм Білоусовим. Кампанія займається телевізорами, домашніми кінотеатрами, моніторами, мобільними телефонами і пральними машинами. Починала компанія зі зборки телевізорів LG, а тепер випускає і власні на заводі у Фрязіне (деталі закуповують у Південно-Східній Азії).

Kaiser

Дрібницею не займається і торгова марка Kaiser, що працює на ринку як німецька компанія з середини 90-х і придумана батьком-засновником Павлом Логіновим. Ця торгова марка успішно постачає на ринок великогабаритну кухонну техніку.

Марки Techno, Trony і Elenberg також не є західними. Вони належать великим роздрібним мережам «Техносила», «Мир» і «Ельдорадо» відповідно. Вони є тільки в магазинах цих мереж.

Bork

Bork просуває себе як німецька техніка. Утім, є брендом російської мережі «Електрофлот».

Окрім цього, російськими є:

Milagro

Компанія Milagro (іспанською – «диво») працює на ринку з 1998 року і спеціалізується на розчинній каві. Працює Milagro в Європі та Росії, головний офіс компанії розташовується в Німеччині.

Kaffa Industries

Ще одна компанія, відома в Росії розчинною кавою. Kaffa, яка нібито зі Східної Африки, виробляє каву на двох заводах в Підмосков'ї. Бренди Greenfield, Tess, Jardin належать пітерській компанії «Орімі Трейд», а Curtis & Patridge — виробнику «Май».

Greenfield

Чай Greenfield видає себе за такий, що виробляється на замовлення під контролем компанії Greenfield Tea Ltd., яка була заснована 10 серпня 2003 у Великій Британії санкт-петербурзьким виробником чаю «Орімі Трейд». Уже через пару тижнів його продукція з'явилася на російському ринку. На упаковці позначені сайти з британськими доменами і лондонські адреси. Однак інформації про історію фірми на них не вказано.

Faberlic

Ця фірма косметики була заснована у 1997 році і спочатку називалася "Русская линия". До цього її засновники Олексій Нечаєв і Олександр Даванков торгували на ринку цінних паперів. Потім пробували виробляти біодобавки та побутову хімію, але в підсумку вирішили зайнятися косметикою. Спочатку компанія навіть хотіла зіграти на тому, що вона російська. Але дослідження показали парадоксальні речі, тому її перейменували.

Ralf Ringer

Взуття Ralf Ringer традиційно вважають чи то німецьким, чи то австрійським. Але, насправді його виробляють на фабриках в Москві, у Владимиру і Зарайську.

Взуттєва мережа Tervolina теж не приховує місця виробництва: взуття вони шиють в Тольятті, на фабриці «Лідер». Та й назву Tervolina вони не спеціально придумували, вона залишилася ще з тих часів, коли своє взуття фірма не шила, а імпортувала з Чехії та Угорщини.

Camelot, бренд ультрасучасного молодіжного взуття, російський. Історія компанії "Camelot" почалася в 1996 році з відкриття невеликого магазину, де були представлені колекції "Grinders", "Dr.Martens", "Shellys".

Туристичні оператори

Більшість великих українських туроператорів є міжнародними компаніями, що мають офіси в різних країнах світу. Однак деякі з них мають чітко визначених російських власників і російські корені. Сьогодні туроператори намагаються приховати свій зв'язок з Росією в Україні, деякі з них навіть ховаються під українськими брендами.

Наталі Турс

Заснована в квітні 1992 року. "Наталі Турс" — туроператор з бездоганною репутацією на російському ринку виїзного туризму. У 2013 році група компаній обслужила близько 950 тис. туристів, оборот компанії досяг $1 000 млн. У центральному офісі працює понад 400 співробітників. Компанія має роздрібні офіси в Москві, а також представництва в Єкатеринбурзі, Санкт-Петербурзі, Самарі, Ростові-на-Дону, Казані, Новосибірську, Хабаровську, Мінську. У 2010 року почала роботу компанія "Наталі Турс Україна", а в 2012 відкрилося представництво в Казахстані. Сьогодні, Наталі Турс є найбільшим російським туроператором України. У столиці російський туроператор збирає гроші на окупацію Криму, продаючи свої тури за адресою м. Київ, вул. Марини Раскової, будинок 2-А, офіс 805. ТОВ "Наталі Турс Україна" зареєстровано рішенням районної державної адміністрації в Дніпровському р-ні м.Києва 18.11.2010 р № 1067102 0000 016006.

News Travel

Згідно з даними сайту компанії, власник компанії прихований за компанією, зареєстрованою на Кіпрі New United Travel Group. Головний офіс News Travel розташований у Києві. Також компанія має філії у Донецьку, Харкові, Одесі, Запоріжжі та Львові. Компанія була заснована в 2005 році, і на сьогодні займає провідні позиції на ринку, входячи в плеяду найбільш успішних туристичних компаній України. Однак безпосередньо перед лютневими подіями News Travel оголосив про своє злиття з найбільшим туристичним оператором Росії Бібліоглобус і вже встиг наповнити український ринок російським продуктом. Експерти пов'язували таке рішення оператора з прихованою купівлею російською компанією української, яка давно вже зазнавала фінансових труднощів. У столиці російський оператор News Travel збирає гроші на окупацію Криму, продаючи свої тури за адресою пр-т Г. Сталінграда, 6А, корпус 2.

Інтурист

“Інтурист” є відомим туристичним оператором, заснованим ще в 1929 році. Його представництва існували у всіх республіках колишнього СРСР, проте після його розпаду все майно оператора і його торгова марка була привласнена Російською Федерацією, надалі оператор був приватизований. Зараз "Інтурист" активно працює на території всіх країн СНД. На відміну від інших великих російських туроператорів "Інтурист" не має стрункої централізованої системи управління, вважаючи за краще франчайзингові схеми роботи. На території України в систему Інтурист входять компанії, що працюють практично в кожному обласному центрі. Нескладний запит у Державному реєстрі підприємств видає всю мережу, організовану в Україні. Компанії працюють в Одесі, Черкасах, Луцьку, Ужгороді, Вінниці, Сумах, Полтаві, Рівному, Луганську, Кіровограді, Дніпропетровську, Хмельницькому, Харкові та інших містах.

PAC GROUP Ukraine

PAC GROUP — російський туроператор з 22-річною історією, в 2013 році визнаний найнадійнішим туроператором Росії. Спеціалізується на екскурсійній, пляжній та гірськолижній Європі, визнаний лідер в круїзної сфері — 26 березня 2013 відкрив своє представництво в Україні — в місті Київ. У Києві гроші на військову окупацію Криму оператор, продаючи свої тури, збирає в своєму офісі за адресою бул. Л. Українки, 34, оф.510. Діяльність оператором здійснюється через українські агентства.

Алеан Тур

Цей оператор, ймовірно, найбільше радіє кримської окупації, адже його основний продукт — відпочинок в країнах СНД, серед курортів яких Крим посідає особливе місце. На своєму сайті Алеан тур гордо називає себе національним туроператором. Національний туроператор Алеан входить до складу Групи компаній "РВБ Алеан", заснованої в 1993 році. Наразі до гупи компаній входить Національний туроператор Алеан, девелоперська компанія і створена в 2013 році мережа готелів ALEAN HOTEL GROUP. У Києві оператор радіє російській окупації за адресою: Алеан Тур Київ ТОВ г. Киев, ул. Кіквідзе, будинок 18.

Веді Тур Груп

Веді Тур груп — багатопрофільний туристичний оператор з більш ніж 11-річним досвідом роботи. Холдинг компаній Веди Тур Груп має свої офіси в Москві, Санкт-Петербурзі, Казані, Краснодарі, Пермі, Нижньому Новгороді, Новосибірську, Ростові-на-Дону, Самарі, Уфі, а також у Києві та Донецьку (Україна). Оператор починав з напряму Чехія. Зараз продає все. Усе, щоб заробити максимально грошей, заплатити з них податки в Росії, які так потрібні зараз батьківщині оператора для окупації української території і війни на Донбасі.

Мальдівіана

Будучи провідним туроператором і експертом по Мальдівах і Шрі Ланці, компанія з красивою неросійською назвою надає весь спектр туристичних послуг у цих напрямках: пляжний відпочинок, екскурсійні тури, комбіновані тури, дайвінг-сафарі, VIP-обслуговування, корпоративне обслуговування, організація спеціальних чартерних рейсів, продаж регулярних авіаперевезень а/к "Аерофлот", "Emirates", "Qatar Airways" та ін. У Києві компанія не є серйозним гравцем туристичного ринку, однак має своє представництво за адресою м. Лук'янівська, Павловська, 18.

Тож, аби обдурити спочиважів, російським виробникам доводиться підключати фантазію.

Метки: магазин, бренд, ресторан, Росія, одяг, взуття, російський виробник, бойкот Росії
23:51 23.02.2015

Чорновіл: Ми були за крок від ядерної війни, але США нейтралізували супутники РФ

unian chornovil taras 567412 d5ca5Від ядерної війни нас насправді відділяв день-два. Але перед переговорами у Мінську американці нейтралізували радіоатакою кілька російських супутників.

Про це в інтерв’ю «Знай.ua» заявив політичний аналітик, екс-нардеп Тарас Чорновіл.

За його словами, Росія йшла на останні Мінські переговори зі слабких позицій.

«Французький президент Франсуа Олланд після московської зустрічі з Путіним вийшов страшно переляканий. Заявив, що запахло великою війною. Насправді нас відділяв день-два від ядерної війни. Перед переговорами американці нейтралізували радіоатакою кілька російських супутників. Після цього Кремль втратив можливість стеження за балістичними ракетами і лише після цього став поступливішим. Тиждень тому світ був ближчим до ядерної війни, навіть ніж під час Карибської кризи. Вже пішов відлік. Завдяки американцям, по суті, ця війна відбулася в космосі. Ціна була така висока, що ми мали йти на компроміси. Якщо Росія відмовиться виконувати домовленості, її ізолюють майже як Північну Корею», – сказав Чорновіл.

На його думку, якби Україна перетнула червону лінію і пішла в наступ на Донецьк і Луганськ, Росія підняла б у повітря тактичну авіацію та закинула б свої регулярні війська.

«Іловайський котел створили не «ополченці», а російська армія. Так, розрізнені підрозділи ми можемо бити добре. Але якби в небо піднялися штурмовики під системою подавлення сигналу, могло початися страшне мочилово. Україна мала змогу піти на швидку розв’язку, і Росія в кінцевому рахунку була би знищена. Але якою ціною? Найперше, ворог наніс би удари по об’єктах інфраструктури в Києві. Був би зруйнований весь Дніпровський каскад. 1941 року в Запоріжжі енкаведисти підірвали ГЕС. Невідомо, скільки людей тоді загинуло. Я чув цифру 60 тисяч. Уявіть ефект доміно, який би відбувся після руйнування всього каскаду. Україна була б розділена по Дніпру на дві частини.

Агресор був готовий завдати цілеспрямованих ударів по всіх українських військових частинах, де вишколюють хлопців, які навіть не встигли підготуватися до армії. Аж до Яворівського полігону на Львівщині. Хай у прямому бою на кожного нашого загиблого припадатиме 10 росіян. А скільки загине у тилу? Росія б’є по тилах. Після відключення SWIFT Росії уже нічого було би втрачати. Небезпечно воювати з божевільною країною, якій нічого втрачати», – зазначив він.

Джерело: http://zik.ua/ua/news

00:02 30.09.2014

Українські військові не розуміють такого ставлення російських військовослужбовців до загиблих товаришів по службі. Комбат "Дніпро-1" не уточнив дату операції, в ході якої були вбиті сотні російських військових Тіла близько 300 вбитих російських військовослужбовців досі не поховані в районі населеного пункту Многопілля, що в Донецькій області. Про це розповів командир добровольчого батальйону "Дніпро-1" Юрій Береза в ефірі шоу "Хоробрі серця" на телеканалі 1+1. За його словами, російські військовослужбовці були вбиті в ході операції, яку спільно проводили бійці батальйонів "Дніпро-1" і "Донбас". "Одна з перших колон, яка була спільно знищена "Дніпром" і "Донбасом" (в районі Многополля був такий розвідувально-диверсійний загін у складі 40 чоловік), тоді загинули близько 300 російських військовослужбовців — згоріли в тій колоні. Наша розвідка там ще працює — ми шукаємо своїх. Так досі мертвих ніхто не забрав", — розповів Береза. За його словами, він не може знайти пояснення такому відношенню російських військових до загиблих товаришів по службі. "Ця річ, для якої я не можу знайти пояснення", — повідомив Береза. При цьому комбат "Дніпро-1" не уточнив дату операції, в ході якої були вбиті сотні російських військових. Читайте також: Російські військові біля Свердловська скидають трупи своїх солдатів у шахти — Тимчук Нагадаємо, що російські військові скидають тіла вбитих побратимів у шахти на Луганщині. Читайте також:
Більше читайте тут: http://tsn.ua/politika/rosiyani-kinuli-na-pole-boyu-300-mertvih-tovarishiv-po-sluzhbi-bereza-371216.html

Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Андрій Марченко
Войти